ЛИСТ
На одному з малих полустанків я чекаю
поїзда зранку. Влаштувалась в кутку на лаві,
щоб мене не знайшли цікаві. Протяг має
в'їдливий присмак паровозного сизого диму,
і стоїть неумитий присмерк за розхитаними
дверима.
Десь там брязкіт і скреготіння, залізничний
постійний шум...
Я поклала папір на коліно, я стривожені
вірші пишу. Наче прозу пишу - без розбивки
на рядків розмаїтті пласти, щоб здавалось на
перший погляд, що пишу я звичайні листи.
Власне, це недалеко від правди.
Інша форма - той самий зміст. Адресовані
людям вірші - найщиріший у світі лист.
